Перші князі Русі

Перші князі Київської держави.

Київська Русь стала першою могутньою державою на території українських земель. Ця держава відігравала важливе значення в історії Середньовіччя. А тому дуже важливо знати про початок державотворчих процесів в Київській Русі та про її перших князів.

Рушійною силою державотворчих процесів став розвиток виробництва. Із удосконаленням землеробських технологій вже не було потреби в обробці землі всім разом. Тепер кожна родина могла обробляти землю самостійно, а тому земля переходила у власність сімей. Самі родини, що мешкали неподалік одна від іншої, об’єднувалися в громади.

Розпочався період військової демократії, коли верхівки племені ставали землевласниками, а інше населення було залежним від них.

На зміну племенам утворювалися князівства, на чолі кожного стояв свій князь. Князь повинен був захищати свою територію та був змушений утримувати владу. Для цього князь керував військовим укріпленням – своєю дружиною. «Городи» стали центрами князівств: сіверяни утворили князівство з центром у Чернігові, поляни заснувалися в Києві. Цим процесом супроводжувалося Велике переселення народів. Люди скоріше об’єднувалися в князівства, коли з зовнішніх боків була постійна загроза від кочових племен.

В Середньому Подніпров’ї утворилося найбільше об’єднання, до складу якого входили древляни, поляни та сіверяни. Літописці називали новоутворення Руссю або Руською землею. Згодом з’явилася назва Київська Русь, адже центром об’єднаних земель став «город» Київ.

Версії походження слова «Русь»:

- від річок Рось, Росава, Росавиця на території нової держави;

- від сарматської мови: rhos – світло;

- з фінської мови як історичну назву території ruotsi.

Велику історію створювали великі князі. Розберемо їхню історію.

Аскольд і Дір

Аскольд і Дір стали останніми князями слов’янської династії, що розпочинається ще з часів Кия.

Князь Аскольд досяг визнання Руської держави після свого морського походу на Константинополь. 18 червня 860 року відбулася спроба захопити найвидатніше візантійське місто, але завершилося нападом на бухту Золотий Ріг. Руси повернулися додому з великою здобиччю. Так у Візантії дізналися про Київську Русь.

Аскольд став першим князем, хто вирішив поширювати християнство на території Київської Русі.

Напівлегендарний князь Дір, згідно з легендами, правив разом із Аскольдом. Він володів великими територіями, до яких залучав купців із різних держав.

Князь Олег

Роки правління: 882 – 912

Князь Олег був із династії Рюриковичів. Він став правителем Київської Русі після великого князя Рюрика – першого правителя з варягів. Олег був опікуном Ігоря – сина Рюрика, але правив він фактично сам. Спочатку князь Олег панував у Новгороді, але через жорстоке протистояння між слов’янськими племенами мусив йти з Новгорода.

В 882 році Олег увив князя Аскольда та став оволодів Києвом. Олег зробив Київ столицею своєю держави, об’єднавши в ній всі східнослов’янські народності – полян, деревлян, сіверян, ільменських словенів, уличів, кривичів, білих хорватів, радимичів – а також неслов’янські племена мерю та чудь. Таке об’єднання земель стало передумовою творення великої та могутньої держави Київської Русі.

Князь Олег багато зробив для того, щоб його держава посіла своє місце на міжнародній арені. Наприклад, він підкупив варягів, захистивши цим Київську Русь від їхніх набігів. Щорічно Олег платив варягам данину розміром у 300 гривень.

Великий похід Олега на Візантію став навіть темою одного з літописів. В 907 році відбувся цей похід – сухопутний та водний одночасно. Щит Олега на воротах Царгорода став символом перемоги руського князя. В результаті перемоги Олега між Київської Руссю та Візантією була підписана угода, згідно з якою руські купці мали змогу безмитно торгувати в Константинополі. Окрім того вони на півроку забезпечувалися провізією та могли користуватися лазнею. А коли купці виїжджали додому візантійський бік мав забезпечити їх всім необхідним для пересування.

В договорі 911 року між Візантією та Київською Руссю відмічалосязближення цих держав, адже вони обидві несли відповідальність за злочини своїх підлеглих та були зобов’язані надавати допомогу своїм суднам, а полонені та втікачі поверталися на Батьківщину.

В 912-913 роках відомість здобули походи Олега в бік Арабського халіфату. В цей час 500 руських кораблів на чолі з князем Олегом досягли Каспію. В результаті цього руські бійці оволоділи всім Каспійським узбережжям, проте коли вже дружина Олега поверталася додому, на неї напали хозари.

В «Повісті временних літ» описується смерть Олега від укусу змії, проте це питання все ще є дискусійним.

Князь Ігор

Роки правління: 912-945

Олег був опікуном Ігоря, і останній зміг стати повноправним князем тільки після смерті свого наставника. Ігор також бачив важливим об’єднання племен та посилення центральної влади.

Коли деревляни хотіли вийти з-під контролю Київської Русі, Ігор зумів їх підкорити та накласти ще більшу данину. Проте уличів підкорити йому не вдалося.

Візантія не хотіла допустити посилення Київської Русі, а тому послала печенігів воювати з русами в 920 році. Таким чином, печеніги порушили мирний договір, що уклали з князем Ігорем п’ятьма роками раніше.

У 941 та 944 роках Ігор здійснив два походи на Константинополь. Перший завершився поразкою, а в результаті другого був укладений мирний договір, за яким руські купці вже мали сплачувати мито Візантії. Ігор дав зобов’язання не нападати на візантійські землі.

944 рік – похід Ігоря на Закавказзя, в ході якому йому вдалося захопити міста Берда та Дербент.

Князь Ігор зі своєю дружиною встановлювали занадто велику данину для селян. Всю зиму збиралася данина з сіверян, деревлян, кривичів та інших слов’ян. Як данину не завжди віддавали надлишки продуктів, часто забирали необхідне для самих людей. Кормління тривало до самого квітня.

Данина підлеглих земель стала наслідком формування Київської Русі з центром у Києві та своєрідним знаком покори інших народів.

Князь Ігор загинув від рук деревлян в 945 році, коли хотів зібрати з них вдвічі більшу данину. Повстання деревлян під Іскоростенем спричинило смерть князя.

Княгиня Ольга

Роки правління: 945-964

Син Ігоря Святослав був замалим для правління державою, тому його регентом стала княгиня Ольга – дружина Ігоря.

Княгиня Ольга придушила повстання деревлян та повернула їхню землю під владу Києва. Вона чітко встановила норми повинностей, що зменшувало ризик нових заворушень.

В цей час в Київській Русі виникла феодальна власність на землю. У владі феодалів були міста та села. Наприклад, сама княгиня володіла селами Будутине, Ольжичі та замком Вишгородом.

Палац Ольги знаходився на схилах Андріївського узвозу.

946 рік – візит Ольги до Константинополя, що спричинив тісні зв’язки між Візантією та Київською Руссю. Також в результаті цього візиту княгиня Ольга прийняла християнську віру.

Княгиня домовилася про дипломатичні відносини з Німецьким королівством, та країни навіть обмінялися своїми посольствами. Німецьке королівство мало на меті поширення християнства та руській землі, але успіхів у цьому не було.

Князь Святослав

Роки правління: 964-972.

Переважну частину свого правління князь Ігор провів у походах. Спочатку країною керувала його матір, а потім вже – його сини.

Князь Святослав знав честь перед ворогами своїми, він завжди їх попереджав, казав «Іду на ви!», щоб вони встигли підготуватися до оборони.

965 рік – похід Святослава на Хозарський каганат, що завершився поразкою Ітиля – його столиці.

В результаті війни на Північному Кавказі Святославу вдалося повернути в’ятичів під свою владу.

Головною причиною та наслідком численних походів Святослава стало зміцнення Київської Русі та відкриття для купців нових важливих торгових шляхів на сході – на Кубані, в Приазов’ї та Подонні.

Одним із результатів походів Святослава стала колонія русів на Таманському півострові – князівства Тмутаракань.

968 рік – дунайський похід Святослава. Тут він допомагав Візантії у війні з Болгарією.

Князь хотів жити в Переяславці на Дунаї, і навіть хотів перенести туди столицю.

Ігор реформував систему правління Київської Русі. Поки він був у поході на Болгарію на головні посади він поставив своїх трьох синів: Ярополка – в Києві, Володимира – в Новгороді, а Олега – в деревлянському Вручному.

Візантія, що воювала проти болгар, знову злякалася величі Київської Русі, та об’єдналася з болгарами. Отже, Святославу зі своєю дружиною довелося воювати не тільки з болгарами, але й з візантійцями. В результаті нерівного бою Святослав погодився на те, що завойовані ним землі в Подунав’ї переходили на бік Візантії та Болгарії.

Але цього було недостатньо візантійцям – вони боялися навіть переможеного князя Київської Русі. І тоді візантійський правитель знову уклав домовленість з печенігами. Хан Куря напав на Святослава та його дружину, коли той був у дорозі. Святославзагинув у цьому бою в 972 році.

Легенди кажуть, що хан зробив кубок із черепа Святослава та завжди коштував з нього напої. Бо князь став великим полководцем не тільки для свого народу, а й на світовій арені.

Такою є історія українських земель в часи укладання державності.Київська Русь стала першою серйозною державою, яка змогла виступити на світовій арені на рівні з могутнішими державами Середньовіччя. В цьому заслуга князів київських.